Донецьк став першим та єдиним містом в Україні, де у 2009 році було відкрито Генеральне консульство Німеччини. Його очолив пан Клаус Циллікенс, який одразу став помітною фігурою у міському житті, зокрема культурному. За підтримки Генерального консульства ФРН у шахтарський столиці проходили виставки художників з Бохуму – міста-побратима Донецька, відбувались «Тижні Німеччини». У 2011 році Генконсульство ФРН передало Донецькому театру опери та балета ім. Солов’яненка оригінальну партитуру «Летючого голландця» Ріхарда Вагнера. Прем’єра цієї опери, яка вперше виконувалась у Донецьку мовою оригіналу, стала знаковою подією у культурному житті міста.
З початковим бойових дій у травні 2014 року Генеральне консульство ФРН у Донецьку було евакуйоване. У січні 2015 року було відкрито тимчасовий офіс у Дніпрі (консульський округ Дніпропетровська, Запорізька, Харківська, Донецька та Луганські області). З 15 серпня 2019 року його очолив доктор Штефан Кайль. У своєму вітальному слові після отримання екзекватури пан Кайль відзначив:
«Назва «Генеральне консульство у Донецьку», тим не менш, зберігається на знак нашого тісного зв’язку з цим містом та його мешканцями, а також як ознака надії на те, що ми – як тільки дозволять обставини, знову туди повернемось».
Ці слова знайдуть відгук у серці кожного, хто вимушено покинув окуповані РФ міста та селища в Криму та на Донбасі. Ми мали змогу поспілкуватись з паном Кайлем та поставити йому декілька питань щодо війни, миру, варіантів можливої реінтеграції тимчасово окупованих територій та ролі ЗМІ у цьому процесі.
Підхід РФ до вирішення конфліктів деструктивний
- Пане Кайле, я розумію, що України не знаходиться у центрі уваги німецьких ЗМІ. Але коли вони висвітлюють українську тематику, на що звертають увагу?
- Я хотів би прокоментувати вашу думку, що Україна не знаходиться у фокусі ЗМІ Німеччини. Це дійсно так, тому що у світі зараз відбувається дуже багато конфліктів, і той конфлікт, який відбувається в Україні, він триває з 2014 року, і зараз, через те, що є інші конфлікти, у Сирії, Лівії, тому звісно, на першому плані українське питання зараз не знаходиться. Але, тим не менш, Міністерство закордонних справ Німеччини і Міністр закордонних справ дуже зацікавлений у вирішенні цього конфлікту, він цікавиться, завжди питає, і відслідковує, як розвиваються події, досить часто висловлюється щодо актуальної ситуації. Він сам був неодноразово на сході України з візитами, і українське питання – це одне з тих питань, які Німеччина поставила як завдання на той період, коли вона головує у Раді Євросоюзу.Звісно, що стосується конфліктів, де задіяна Росія, існує певна втома, адже підхід Росії деструктивний, і часто просто не можна побачити рішення. Це можна побачити і по іншим конфліктам, в інших країнах – у Молдові, у Грузії. Ці конфлікти затяжні, і тривалий час немає жодних змін, жодного прогресу, але тим не менш, ми намагаємось, зокрема, знайти рішення українського питання. Великим прогресом була зустріч країн Нормандського формату, яка відбулась у грудні минулого року. Це був великий крок. І ми надалі працюємо з нашими українськими друзями, і з нашими французькими колегами над тим, щоб відбулась наступна зустріч у Нормандському форматі найближчим часом. Ця зустріч пройде у Берліні. І про це у німецьких ЗМІ пишуть, надають інформацію про те, як йдуть справи, як триває підготовка. Звісно, ЗМІ Німеччини повідомляють про порушення режиму припинення вогню, про політичні події.
І я хотів би додати, що я читаю постійно звіти про те, як відбуваються засідання тристоронної контактної групи з представниками України, РФ та ОБСЄ. Ці зустрічі відбуваються раз на два тижні, зараз у віртуальному форматі. І я бачу, наскільки важко та непросто, крок за кроком, просуваються ці переговори у кожній окремій підгрупі. Наскільки повільно, сантиметр за сантиметром, вирішуються якісь питання. Іноді немає жодного прогресу та результатів, наприклад, щодо лінії розмежування, де кожна ділянка обговорюється неодноразово. Наприклад, минулого року важко вирішувалось питання з мостом у Станиці Луганській.
Дуже важко йде цей процес, але тим не менш, він триває. Потрібно зберігати надію та не здаватись, тому що навіть якщо провести паралелі з Німеччиною, з процесом возз’єднання, десь 70-80 роки, ми навіть не думали та не уявляли, що настане той момент, коли Німеччина зможе знову об’єднатися. І з’явились потрібні люди, і в якийсь момент відбулось те, що відбулось. Звісно, важко уявити з цими людьми – Путіним, або Трампом зараз – чи йшлося б про возз’єднання Німеччини. Але я впевнений, що і в українському питанні буде той самий момент, коли зійдеться все і ситуація обернеться на краще. Саме тому потрібно не здаватись, зберігати цю надію, і я впевнений, що буде якесь вирішення. Я постійно спостерігаю, як відбувається цей процес, і бачу, наскільки складно Президенту, наскільки складно йому вдається приймати якісь ініціативи у цьому напрямку. Навіть з цим режимом припинення вогню – одразу виникають якісь негативні реакції, його звинувачують у зрадництві, у капітуляції. Саме тому важлива роль ЗМІ у висвітленні цих подій та процесів, тому що необхідно підходити до висвітлення усвідомлено, передавати інформацію нейтрально, у тому руслі, щоб це також сприяло процесу взаєморозуміння.
Процес возз’єднання Німеччини тривав понад 30 років
- Ви зазначили, що Німеччина тими чи іншими шляхами допомагає вирішенню конфлікту, ваша думка, з міжнародної точки зору – яким має бути завершення цього конфлікту? І ви також говорили про об’єднання Німеччини, на вашу думку, скільки часу знадобиться після завершення конфлікту для того, щоб відбулося повне об’єднання України?
- План, який закладений у Мінські домовленості, цього плану потрібно дотримуватись. Що стосується хто має цим займатись – це справа українського суспільства. Я нещодавно чув такий вислів, або це був прем’єр, або міністр з питань реінтеграції. Він сказав, що якщо найближчим часом не буде позитивних кроків вперед, то потрібно працювати, аби шукати якісь альтернативні шляхи цим домовленостям. Я думаю, це не дуже добре. Мінські домовленості – там вже закладені всі кроки для вирішення питання, аби конфлікт було вирішено.Зрозуміло, що є певні інтерпретації цих кроків з боку української сторони, і з боку російської сторони, це переважно те, що стосується часових питань – який крок за яким має відбуватись. Там прописані ці питання – і щодо перемир’я, і припинення вогню, і щодо лінії розведення, і кроки щодо розмінування території. І прописано, що Україна має надати цей особливий статус, що вона не зробила, і там є пункт, що Україні мають повернути контроль над територією, і що мають відбутись вибори за українським законодавством і за умови виведення військ. Але ці кроки мають бути реалізовані, над ними мають працювати. Ми напевно розглядаємо Росію як агресора, і знаємо, що вони підтримують там сепаратистів, і зброєю, і фінансово. Але ці Мінські домовленості є і їх потрібно дотримуватись, чого Україна не робить.Ця політична сторона, ці кроки потрібно виконати, що стосується вимог і до сепаратистів, що мають вивести війська, і контроль кордонів, і цей особистий статус, про який багато говорять. Я знаю, що питання цього особливого статусу непросте, тому що побоюються, що на заході України певні країни, такі як Угорщина, також зможуть претендувати на території, але ж мова йде про те, що все це відбуватиметься згідно з українським законодавством і українськими інтересами.
Наскільки довго це триватиме і коли відбудеться те, що ми очікуємо? Це внутрішньополітичний аспект цієї проблеми. Це затягнеться на багато років, і через економічні проблеми, які потрібно вирішувати на Донбасі, і тут ще коронавірусна інфекція, яка також робить свій внесок. Але необхідно вирішити ці питання, що стосується примирення та амністії. На мою думку, це затягнеться на роки. В Німеччині вже 30 років пройшло з моменту возз’єднання, але цей процес ще не завершений, він ще триває. Багато чого вже зроблено, і є великий прогрес, і багато чого відбулось, і ментально, і економічно, але він ще не завершився.
Ви знаєте, що вже в перший день с початку перемир’я були порушення з обох боків. І були звинувачення – хто почав, а хто відповів. Але ми бачимо вже майже тиждень пройшов і все виглядає трохи інакше, порівняно з тими перемир’ями, що були до того. І мені здається, що є таке бажання з обох сторін, його дотримуватись. Ми знаємо, що були порушення, десь близько 20 порушень с понеділка, але є таке відчуття, що всі сторони вони бажають дотримуватись і ми знаємо, що був нещодавно телефонні перемовини Путіна і Зеленського, і вони також поспілкувалися і ще раз підтвердили це бажання дотримуватись перемир’я. Я боюсь робити прогнози, але мені здається, що цього разу воно не буде порушено.
Росія має на Заході негативний імідж
- Громадська думка в Україні відчуває вплив російської пропаганди. Що можуть у цій ситуації зробити українські медіа?
- Взагалі ситуація не настільки погана, як вам здається. Тому що навпаки, у закордонних ЗМІ більше розповсюджується інформація і доноситься таким чином, що Росія виступає у дуже поганому світлі, і має дуже негативний і поганий імідж серед країн. На це пропаганда частково впливає, але не так сильно, як здається. І я під час своєї роботи у Росії бачив, що РФ має настільки негативний імідж, що часом мені хотілося сказати, що насправді це не так, насправді це перебільшення. Тому, що стосується моєї думки, я не бачу такої небезпеки впливу пропаганди. На питання, що потрібно робити представникам українських ЗМІ, це перш за все, об’єктивно повідомляти про те, що відбувається.
Децентралізація – одна з найважливіших реформ
- З вашої точки зору, яка роль у цьому процесі місцевих громад
- Це дуже важливе питання, тому що децентралізація, на нашу думку – це одна з найважливіших реформ, поряд з реформою сфери юстиції. У нас є навіть особливий представник, який відповідає за питання децентралізації, професор Мільбрадт, який спостерігає за тим, що тут відбувається. І це дуже важливо, аби громади і місцеві органи самоврядування мали повноваження та компетенції, мали більше можливостей для того, аби щось робити у себе на місці. І це також важливий крок на цьому демократичному шляху, тому що це певний крок до того, щоб громадяни можуть брати участь безпосередньо у політичному процесі. Саме тому, на наш погляд, ця реформа дуже важлива. І я сподіваюсь, що процес децентралізації не буде виглядати таким чином, що об’єднаються певні громади, або якісь будуть зміни територіальні, а що він буде доведений з розумом до кінця, до повного завершення. І я думаю, що проведуть вибори, які стануть певною основою на шляху до демократії.
Путін затримається у владі ще надовго
- Ви вже згадували об’єднання східної та західної Німеччини. З огляду на те, що падіння Берлінської стіни стало можливим на тлі ослаблення Радянського Союзу, чи можливо сьогодні в Україні повне припинення вогню, перехід до мирної фази на Донбасі та повернення анексованого Криму до того, як зміниться політика РФ, яка є наступницею СРСР?
- Ми знаємо, що Путін ще надовго затримається у владі, згідно з тими змінами, які були прийняті у російській конституції, що він можливо залишиться на посаді президента до 2036 року. За таких обставин я мушу погодитись з вами, важко уявити, що можуть бути якісь послаблення. Але ми ніколи не знаємо напевно, бувають такі моменти, коли думку можуть змінювати навіть ті, хто знаходиться при владі. Росія зараз дуже постраждала від багатьох обставин, у тому числі, від розповсюдження коронавірусної інфекції, у економічному плані. І Крим, і підтримка Росією Донбасу – це також вимагає багато коштів від Росії, і потягнути це для РФ стає все важче. Також питання нафти та газу – воно для РФ в економічному аспекті залишається центральним і вони дуже залежать від цих двох показників, і економічні прибутки РФ десь наполовину залежать від цін на газ та нафту. Останнім часом ціни спадають, вони стають рекордно низькими, і якщо скласти всі ці економічні показники, ми не виключаємо, що Росія може змінити свою думку і своє рішення щодо обставин, і у тому числі, щодо вирішення конфлікту на сході України.
Російська пропаганда у Німеччині поширюється через російськомовні канали
- Україна дуже сильно відчуває вплив російської пропаганди. Вона передувала гарячій фазі військового конфлікту та створила певне підґрунтя, яке дало можливість розпочати гарячу фазу війни. Чи відчуває Німеччина вплив російської пропаганди і на що саме вона націлена?
- Російська пропаганда, звісно, має місце, у першу чергу, через російськомовні канали та ЗМІ для іноземців. Але у Німеччині, якщо якісь меседжі і закидаються, вони не просуваються далі, у них немає можливості якось впливати на ситуацію, або на думку людей. Тому що серед більшості населення Росія має дуже негативний імідж, і все, що виходить з РФ, апріорі сприймається дуже негативно, як щось дуже погане. Ці спроби є, але саме тому такої великої небезпеки та великих результатів не мають. Звісно, є атаки хакерів на МЗС, або на окремі інстанції, ці питання обговорюються та вирішуються. Є певні партії, які підтримують та мають певну популярність серед населення, але це на настільки значуще.
Валентина Бикова, фото авторки
Матеріал створено в рамках проекту «Reach Out», який реалізує «Українська мережа освіти дорослих та розвитку інновацій» (Мережа розвитку) у партнерстві з «Comparative Research Network EV» за фінансовою підтримкою Міністерства закордонних справ Німеччини.
