Згідно з офіційними даними Міністерства соціальної політики України, станом на 28 серпня 2017 року, за даними структурних підрозділів соціального захисту населення обласних та Київської міської державних адміністрацій, взято на облік 1 586 135 переселенців або 1 276 900 сімей з Донбасу і Криму. Як показує практика, з часом у деяких із них з’являться невід’ємне бажання повернутися назад – додому, інша частина їде.
Але що ж змушує людей попри все повертатися туди, де на них чекає небезпека, де навколо цілий «тераріум» терористів?
«Причини для повернення на непідконтрольну територію у всіх можуть бути різними, – говорить експертка, Голова правління «Восток SOS» Олександра Дворецька, і самі Керівні принципи ООН з внутрішнього переміщення говорять про те, що переміщення не може тривати більше того часу, якого вимагають
обставини». Проте, на четвертому році конфлікту, працюючи з переселенцями і жителями прифронтових територій ми ніколи не радимо повертатись на непідконтрольні Уряду України окремі райони Луганської та Донецької областей.
Ніхто з нас у Фонді «Восток-SOS» не може гарантувати безпеку цих людей після повернення, немає жодних підстав вважати, що це є безпечним. Іноді саме перебування в переселенні є підставою для «спілкування» з так званим «МГБ», методи яких – погрози, катування та вбивства. Клієнтка юридичної приймальні розповідала, як на її очах застрелили її чоловіка через те, що «не захищав Донбас, а пересидів у Харкові бойові дії», – згадує пані Дворецька.
Безпека господарств, невирішеність житлового питання, сімейні обставини, незмога досягнути гідного рівня якості життя, порівняно з тим, що було до початку військового конфлікту, нестача грошей для власних потреб – це мабуть ті основні причини, які змушують людей з числа ВПО повернутися назад на окуповану територію, і навіть війна не зупиняє їх. Це говорить про те, що люди втратили самоконтроль.
Повертаючись на непідконтрольну Україні територію переселенці наражають на небезпеку не лише себе, а й власних дітей та їх майбутнє. Чи варте воно того? Адже у світі немає нічого ціннішого і важливішого за життя людини. Нічого!
Крім того, повернувшись назад, втрачається важливе внутрішнє відчуття свободи і можливість висловлення своєї точки зору. Людина втрачає себе саму. Її можуть почати переслідувати за «інакомислення», не кажучи вже про свист снарядів за вікном, які будь-якої секунди здатні назавжди обірвати життя.
Одне відчуття, що ви живете на одній території з терористами, які відняли у вас все, що ви мали і любили до їх приходу щоразу призводитиме до психічних розладів. Життя під кулями – не життя. Це існування. Людина не може так довго витримувати натиск, при цьому залишатися непохитною.
Так, переїхавши, ви втратите дім, але збережете життя собі і своїм близьким. Житло можна знайти будь де і коли завгодно, а життя лише одне.
На непідконтрольній території ви не зможете ані відстояти свої права, ані захистити себе, і, що не мало важливо, закон вас теж не захистить. Його тут немає. А це означає, що на Донбасі не діє жодна система права. Про це говорить і Голова правління «Восток SOS» Олександра Дворецька:
«На підконтрольних незаконним збройним формуванням територіях не діє жодна система права, не виконуються і ті тексти, що вони назвали «законодавством ЛНР» чи «ДНР», а механізмів оскарження порушення просто немає. Те, що називається судами не охоплює цілі сфери життя: адміністративні, цивільні, господарські відносини. Тож, у випадку порушення ваших прав при поверненні, нема сенсу звертатися до самопроголошених очільників, більш того, від таких звернень може з’явитися загроза. Так, одна з наших клієнток прийшла повертати до магазину кошачій корм, у якого вийшов термін придатності. Чоловік продавчині був у складі «ополчєнія» через що жінка потрапила «на підвал» на виправні роботи строком на два тижні. Загроза може бути всюди, нею пронизані всі сфери життя.
Третя причина не менш важлива. Це політичні переслідування. Ви можете декілька місяців прожити спокійно в Луганську чи Донецьку, але сама система діє так, що з Кремля приходять вказівки по викриттю терористичних груп чи диверсантів і ті, хто повернулися – легка мішень, щоб бути призначеними у якості злочинців.
І останнє, особливо важливо, якщо переселенці, які хотіли б повернутися на непідконтрольну територію з дітьми, повинні розуміти, що програми навчання вже з дитячого садка містять велику пропагандистську складову, забираючи час від навчання, що робить їх неконкурентними у порівнянні з іншими дітьми при вступі до ВНЗ. Також діти будуть постійно відвідувати акції та мітинги, танцюючи в перших рядах перед бойовиками, виступаючи живим щитом для розміщення вогняних точок у дворах шкіл та дитячих садках. І їх майбутнє все більш буде залежати лише від того, яку стратегію вибере для цих територій Кремль».
Ризиків повернення додому для переселенців надто багато. Деякі з них складно передбачити, адже ніколи не знаєш чим керуються російські окупанти, коли бачать перед собою людину, яка нібито «провинилася» перед ними.
«Повертаючись додому ми дуже часто схильні недооцінювати небезпеки пов’язані з перебуванням терористів на підконтрольній їм території, – говорить Валерія Вершиніна, менеджерка Програми радників Мінсоцполітики з питань ВПО.
За її словами, відсутність захисту з боку держави та абсолютна безкарність російських військових вже стали нормою на Донбасі. Найголовніші ризики повернення додому пов’язані не з проведенням АТО, хоча вони теж не виключення, а з криміногенністю регіону.
Так, автівка, хороша квартира або золоті прикраси можуть стати підставами для «доносу» у МГБ та будь-яких звинувачень з боку терористів. Кожен із нас хоче повернутись додому, але це завжди ризик, – підсумовує думку експертка, Валерія Вершиніна.
Без сумніву, почуття безпеки можна відновити у співпраці з іншими людьми. Ідеальний варіант – знайти роботу, піти в спортзал, записатися на танці чи в якийсь інший «клуб по захопленню».
Людину врятує інша людина – ці слова за останні три роки вже встигли стати для українців «девізом». Але варто зауважити, що жодна людина не здатна повертати загиблих з того світу. Важливо розставити пріоритети і зрозуміти чого ви насправді хочете і що для вас найголовніше.
За красивими обіцянками часто ховається бездіяльність. То може краще нелегке випробування в мирній Україні, ніж солодке пустослів’я від ворогів? Вибір за вами!