Так, на нещодавній конференції, заступник Міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України – Георгій Тука висловив необхідність у прагматичних стосунках між Україною та Росією.
– Політично у перспективі Росія завжди буде ворогом незалежної України, тим більш при незмінній владі у Москві. Звісно, наша задача – роздробити «сусідку», – зазначив Тука.
Нагадаємо, Путін вкотре висловив бажання брати участь у виборах, що автоматично свідчить про його «перемогу» у гонці кандидатів.
Що це означає для нашої країни? – Безумовно, продовження гібридної війни, коли полем битви є не лише територія східної України, але й економічні, культурні та, звісно, історичні сторони нашого сьогодення.
Росія всіляко намагається відвернути увагу «гумконвоями», у той час, активно та ціленаправлено пробираючись та крадучи, подібно, пересічному кишеньковому злодію-невдасі, частинки нашої історію та культури. І не дивно: не може існувати справді «великої» держави без знатного історичного підґрунтя.
І байдуже, що російської держави не існувало до початку 15 століття, та й монголо-татарське коріння ніхто не відміняв. Цей факт підтверджують не лише численні археологічні знахідки, але й перші згадки про поселення у переписах Золотої Орди.
Проте, країна-агресор вперто відмовляється від свого істинного коріння та намагається хоч якось долучитися до слов’янської історії, переписуючи та спотворюючи факти. За російських царів Петра І і Катерини ІІ в усіх покорених народів вилучали архівні пам’ятки. Створювалися спеціальні комісії істориків, які фальсифікували давні літописи.
Тож, така поведінка цілком закономірна для «зшитої» території, котра не має свого власного ядра. Так звана «велич» Росії хоч і здається заснованою на результатах «гонки озброєння», проте, насправді, є лише картковим будиночком, витягнувши одну з частин – посиплеться уся система. І даний сценарій так чи інакше реалізується, питання часу та сміливості територіальних одиниць.